МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Друга половина ХІХ століття – період утвердження національного характеру мистецтва, набуття ним власного обличчя, час багатьох пластичних відкриттів. Мистецтво тих років вражає потужною концентрацією яскравих індивідуальностей. Роботи кращих живописців і скульпторів стали відображенням складної та багатоликої доби з притаманними їй пошуками відповідей на одвічні питання буття й водночас гострим інтересом до проблем сучасності.

З моменту появи в Росії Імператорської академії мистецтв професійний живопис розвивався в руслі академічної традиції. Однак у 1860-ті роки зароджується та активно еволюціонує демократичний напрям, біля витоків якого стояв основоположник критичного реалізму П. Федотов. Кардинальні зміни в усіх видах мистецтва були пов’язані з діяльністю Товариства пересувних художніх виставок, організованого 1871 року.

Майстри демократичного напряму представлені в експозиції найповніше, деякі – великою кількістю першокласних творів. Серед них Ф. Журавльов, В. Перов, В. Маковський, І. Крамськой, Л. Соломаткін, А. Куїнджі, О. Саврасов, М. Ярошенко і, певна річ, такі уславлені живописці, як І. Рєпін, М. Ге, І. Шишкін, В. Васнецов, В. Полєнов, В. Верещагін, І. Левітан.

Художники-передвижники працювали практично в усіх жанрах живопису, котрі, однак, суттєво змінювалися порівняно з минулими часами. У побутовому жанрі новаторство виявилося в демонстрації тягот повсякденного життя народу й критичному ставленні до проблем суспільства. У портретному – у появі правдивих психологічних образів селян, різночинців, діячів культури. Та, мабуть, найпомітніші зміни відбулися в зображенні природи, адже саме друга половина ХІХ століття вважається часом утвердження національного пейзажу. Віднині художники не шукають натхнення в прекрасній Італії чи швейцарських Альпах, а пишуть рідну природу, тонко відчуваючи її непомітну красу, створюючи проникливі, ліричні, а нерідко й величні образи.

Певну частину експозиції відведено роботам прихильників академічного живопису з його культом краси, зверненням до традиційного кола сюжетів, зокрема з античної історії, та повною байдужістю до проблем сучасності. Тут можна побачити картини А. Мещерського, О. Харламова, Є. Лемана, П. Свєдомського, В. Котарбінського та інших живописців. Еволюціонування академічного мистецтва пов’язане з опануванням поетики, тем і прийомів уже наступної доби – доби символізму та модерну.