Київська картинна галерея. Оновлення

Робота над проєктом «Київська картинна галерея. Обновление »у співпраці с видавничим домом« Антиквар »тривала понад півроку. Результатом этого является исследовательская мова установи, а также три науки видения про колекцию одного из найстарных и найвідоміших музеев Украины. Прокт реалізован для підтримки Українського культурного фона и приурочено до 100-летней музею, яке святкуватимуть в 2022 году.  

Унікальна колекция «Київської картинної галереи» нині налічує більше 14 тисяч одиниць зберігання: живопис, скульптура, графіка та декоративно-ужиткове (прикладне) мистецтво. Це музейне зібрання вважається одним з найкращих та значимых в Украине, а також заї межами.

Результатом плідної співпраці видавничого дома «Антиквар» та Національного музею «Київська картинная галерея» стало видання трьох ґрунтових наукових праць. Було видано оновлений путівник, де отображено зміни, які відбулись в постійній експозиції и колекції музею, а такожи результаты неперервної багаторічной дослідницької роботи й наукові співробітників. Переважно вони стосуються атрибуційних повідомлень деяких експонатів. Також вперше за весь час існування музею окремим виданням вийшов тримовний каталог «Іконопис ХІІІ – початку ХХ століття та давньоруське декоративно-прикладное мистецтво», та столання «Київські адрес Михайла Вцрубеля», десктоп Київські адрес Михайла Вцрубеля », десктоп Київіїв кіїв кіїв Врубеля.

Всі видання було створено в межах грантового проекта «Київська картинна галерея. Оновлення », тож не передбачають комерційного розповсюдження. Специализированные бібліотеки, культурно-мистические учреждения и научные учреждения країни отримали их бесплатно. PDF-версії створених видань можна просмотреть на этот сторінці.

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ПРОЄКТУ:

Нова айдентика

 Основною складовою оновлення «Київської картинної галереи» стала змінаї візуальной комунікації.

«Нам, як ииніціаторам про ,кту, було надзвичайно важно залучить новую візуальну комунікацію музею. Новое бренд-стилю «Київської картинної галереи», на наш погляд, було як ніколи важливо, оскільки в 2017 году році музей повернувся до сво ї исторически назви «Київська картинна галерея»,  – відзначила директорка Ганна Шерман видан .

Нову дизайн-систему музею було презентовано 21 вересня 2020 року. Над її створенням працювали креативний продюсер, куратор Музею сучасного мистецтва Одеси Андрій Сігунцов  та діджитал-продюсер Андрій Павлов . Оновлений брендинг музею поєднати чітку модерну й упізнавану візуальну складову зі збереженням традиції музею.

Генеральний директор Національного музею «Київська картинна галерея» Юрій Вакуленко  зауважив: «Ми дбайливо ставимось в истории галереи, также были созданы уникнути кардинальных и необережных дій, чтобы не порушить вжеанов встанций баланса. Але, водночас, розуміли, якщо музей не розвиває свої технології й не відповідає запитам сучасності, він перетворюється на сховище. Тому ми дуже хотіли, аби айдентика, середіншого, стала «невідділимою шкірою», яка укріплюватиме та підсилюватиме існуючий порядок ».

Відтак, командою создало новый логотип с использованием специального розробленого для музею фірмового шрифта, и интегрированных найвідоміших полотен с колекції музею.

«Ми відштовхнулися від того, для переднего логотипа було використано роботу Володимира Маковського« Дівчина-українка »й вирішили не обмежуватись одним твором. Тому використали й внутренние всесвітньовідомі полотна с колекциями. Вони легко интегрируюсь в любой текст и стають ніби його розділовими знаками, заповнюю собою весь вільний простір » , – пояснив розробник айдентики, діджитал-продюсер Андрій Павлов .

Новий путівник Національного музею «Київська картинна галерея»

Новый путівник підсумув в тривале и детальное исследование колекції групою авторов, провідних наукових співробітников музею: Наталією Агеєвою, Галиною Алавердовою, Оленою Боримською, Аллою’яілінгів, Аллою’юілінг. Упорядником видання став генеральний директор музею Юрій Вакуленко.

Путівник ознайомлює читачів с головными шедеврами найвидатніших майстрів із зібрання музею, а також з історією закладу, зокрема, загальними процесами, пов’язаними зіз реорганізацією. Як і постійна експозиція «Киевской картинної галереи», путівник структуровано по историко-хронологічним принципам. Эта возможность позволяет читачам и врачам определять логические простейшие основы становления и развития различных видов: от Давньоруського описания до сегодняшнего дня.

Як зауважують авторизованного путівника, перша експозиція музею, відкритого 12 листопада 1922 року, складала близько 200 творів. Переважно це були предмети мистецтва, націоналізовані радянською владою після громадянской війни 1917 года и зібрані в спеціальний музейний фонд. Його основою, зокрема, послугувала приватна колекция родины відомих промисловців и меценатів терещенків, які понад чверть століття збирали не тільки картины вітчизняних и іноземних майстрів, и фінфирма, броня. Хоча для начального развития киян приватне зібрання Терещенків було доступне щебен в ХІХ століті с ініціативи його власників.

Найповніше в колекції музею представлене мистецтво середини ХІХ – почтовый индекс ХХ століття: твори передвижники, академістів, символістів та ін. Зокрема, самовыражение и особый творческий почерк кожного покрова відображаю монографию колекцій В. Боровиковський, В. Тропініна, І. Айвазовського, М. Ге, В. Перова, І. Шишкіна, М. Врубеля, М. Нестерова, В. Полєнова, І. Рєпіна, В. Верещагіна, М. Антокольського. Важливими також є твори В. Васнецова, П. Клодта, І. Крамського, А. Куїнджі, І. Левітана, В. Маковського, Х. Платонова, В. Полєнова, К. Савицький, О. Саврасова, Г. Семирадський, К. Трутовського, М. Ярошенко та інших.

В 1934 году році Картинна галерея входить в складу Держдиного Державного музею, але майже через рік знову стає самостійним закладным, який дістав назву «Київський державний музей російського мистецтва». Надалі його збори поповнюлись за рахунок новых приватних колекцій, які передавали в дар, а також роботами з инших галерей і музеїв Києва.

Дуже вагомим для колекції музею, як відзначила на презентации путівника заступниця генерального директора научного робота Катерина Ладиженська , було передходження в 1986 році 300 творений живопису и графіки кінця ХІХ – почтовая марка ХХХ столицы, переданной .

«Саме з колекції Давида Лазаревича походить твори К. Сомова, Б. Кустодієва, З. Серебрякової, М. Сар’яна, П. Кузнецова, Б. Григор’єва, С. Судейкіна, Н. Сапунова, які нині експонуються в Галереї. Вони суттєво підвищили не тільки якість експозиції, а й рівеньь в цілому, оскільки роботами деяких из этих авторских музеев взагалі до цього не володів. Кожаная років ми намагамось організовувати окремі виставки творів з колекції Сігалова, до яких раніше видали два невеличкі каталоги, щоправда – без ілюстрацій » , – зауважила Катерина Ладиженська .

Окрім творів постійної експозиції у путівнику широко представлено мистецтво радянського періоду. Більшою мірою його колекція, як і переважна частина инших експонатів, вимушено зберігається у запасников йекспонується лише періодично на тематических виставках.

«Київські адреси Михайла Врубеля»

Музей володіє унікальною колекцією творів М.О. Врубеля – одного з найвідоміших художників «Срібної доба», яке іноді називають «Епохою М. Врубеля». Це музейне зібрання налічує 185 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва. Воно відрізняється жанровим розмаїттям: пейзажі, портрети, натюрморти, ескізи монументальних розписів та ін. Досить назвати хрестоматійно відомі твори геніального майстра: «Дівчинка на тлі персидського килима», «Східна казка», ескізи для розпису Володимирського собору на тему «Надгробного плачу» і «Воскресіння».

Неповторністю колекції є те, що більша її частина (171 робота) – це графічні твори (рисунки та акварелі), яка через велику чутливість до світла, здебільшого перебуває в запасниках музею. Цей розділ колекції має величезну значущість для дослідників творчості М. Врубеля, істориків, краєзнавців.

Видання, авторами якого стали Наталія Агеєва та Ольга Друг, представляє унікальні ескізи нездійснених розписів Володимирського собору, портрети відомих киян, зокрема, А.В. та Е.Л. Прахових, письменника І. Ясинського та ін., та пейзажні замальовки Врубеля з краєвидами київської Куренівки, Лук’янівки, місцевості Кинь-Ґрусть.

Співавторка путівника Ольга Друг зауважила, що кожне фото та робота Михайла Врубеля, які увійшла до книги, прив’язані до конкретної адреси в Києві, що дозволяє глибше зануритись в неповторну атмосферу столиці того часу.

«Якщо ми візьмемо цю книгу і вирушимо вулицями міста, то повернемось в ту атмосферу кінця ХІХ століття, коли Михайло Врубель приїхав до Києва. Місто було ще тільки на порозі будівельного буму і зустріло художника розлогими мальовничими садибами. Доволі невисокі будівлі потопали в розкішних садах. Романтична атмосфера цієї місцевості разом з відвідуванням старовинних пам’яток, Софійського собору та Михайлівського Золотоверхого монастиря, розписами яких він надихався, робота в Кирилівській церкві, не могли не вплинути на живу уяву художника. І мені здається, сучасній людині буде дуже цікаво заглибитись в той неповторний образ міста періоду Врубеля», – зазначила Ольга Друг.

«Іконопис ХІІІ – початку ХХ століття та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво»

Справжньою видавничою перлиною проєкту й водночас одним з найґрунтовніших та найбільш повних наукових видань музею за останні роки став каталог «Іконопис ХІІІ – початку ХХ століття та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво». Вперше в історії музею працю про цей розділ музейної колекції видано окремим каталогом. Робота над ним тривала понад 10 років. В каталозі детально описано кожну з пам’яток — з тлумаченням сюжету, аналізом стилістичних особливостей, викладенням основних версій щодо місця походження, посиланнями на відповідну літературу, а також відображено історію формування цього розділу музейної колекції та простежено етапи його вивчення.

Незважаючи на порівняно невеликий обсяг колекції, чимало пам’яток мають неабияку історичну та художню цінність. Аналогів цих експонатів немає у зарубіжних зібраннях, вони вирізняються цікавими іконографічними деталями та своєрідними прийомами письма. Зокрема це ікони, які відносять до періоду Середньої Русі: «Деісус. Празники» та «Деісус тричастинний», «Страшний суд», «Чудо Георгія про змія», дві ікони з так званого «Каргопольского» чину — «Таємна вечеря» і «Усікновіння глави Іоанна Предтечі», «Царські врата зі стовпчиками та сінню» (перша третина або перша половина ХVI століття) та багато інших. Окрім ікон, велику цінність становлять також зразки церковного шитва й твори дрібної пластики: енколпіони (складані нагрудні хрестики давньокняжої доби), натільні хрестики та образки.

Основоположними для створення каталогу стали багаторічні дослідження колишнього провідного наукового співробітника (працював у музеї до 2010 року) Сергія Левченка. Дослідник був одним із перших, хто зробив детальний опис предметів дрібної пластики з музейного зібрання. Деякі з них виконані у складній і коштовній техніці перегородчастої емалі. Особливу цінність має стулка хреста-енколпіона ХІІ — початку ХІІІ століття, знайдена в 1897 році в селі Мотовилівка Київської губернії. Цей виріб з мідного сплаву, прикрашений мініатюрними зображеннями п’яти чоловічих і жіночих облич, входить до кола небагатьох виняткових за своїми мистецькими якостями давньоруських енколпіонів, що дійшли до нас. Усього у фондах музею нині зберігається 16 предметів давньоруської дрібної пластики ХІ–ХІІІ століть.

Каталог видано трьома мовами. Він може послугувати цінним джерелом як вітчизняним вузькопрофільним фахівцям, так й іноземним мистецтвознавцям. Адже окрім іконографічної информация, книга рассказывать відомості про стан, в яком знаходиться експонат, і детальну историю ого реставраційних робіт.