31 березня у Національному музеї «Київська картинна галерея» розпочинає роботу виставковий проєкт «КОЛІР», що представляє творчість Петра Лебединця – визнаного майстра, чиє мистецтво ґрунтується на зануренні у чисті живописні відношення.
Філософія проєкту «КОЛІР»
Експозиція складається з 30 абстрактних та імпресіоністичних полотен, що демонструють результат тривалого творчого пошуку художника. Одним з елементів є мультимедійна інсталяція, створена на основі живопису Петра Лебединця, що раніше була використана в сценографії балетного перформансу «LISOVA» в Одеському національному академічному театрі опери та балету.
Історичний та психологічний контекст
Проєкт розглядає абстрактний живопис як феномен, що виник понад сто років тому паралельно з розвитком психоаналізу. Спираючись на теорії Вільгельма Воррінгера про дистанціювання від нестабільності світу, а також підходи Зигмунда Фройда та Карла Густава Юнга щодо проявів несвідомого, виставка демонструє, як колір, форма і композиція перетворюються на носії внутрішніх станів, позбуваючись потреби у предметності.
«Живопис для мене особисто – це щось живе, у ньому має бути присутня душа, емоція. Інакше це перетворюється на суто інтелектуальну, теоретичну подачу, до якої глядача потрібно спеціально підводити: пояснювати, читати лекції, водити екскурсії. Не потрібно нічого пояснювати – ти сам відчуваєш і сам занурюєшся», – коментує Лебединець.
Технологія та масштаб
Особливу увагу в експозиції приділено фізиці сприйняття кольору. Використовуючи співвідношення теплих і холодних тонів, контрасти та насиченість, автор майстерно керує композиційним ритмом та відчуттям простору. Робота з великим масштабом полотен вимагає від художника особливої точності: кожна кольорова маса набуває ваги, не залишаючи місця для конструктивних слабкостей. Живий діалог із результатом на полотні забезпечується поєднанням вибудуваної композиції та відкритості до імпровізації.
«Великий формат видає тебе з головою. Найменша неточність у масі, в акценті, у тоні, у співвідношенні великого і малого – усе стає очевидним. Має бути єдиний живописний організм, у якому одне підтримує інше: внутрішня графіка, акценти, вся структура полотна», – ділиться Петро.
