18 липня – 20 серпня 2023
Архітектор та художник Аркадій Федорович Зернецький був дуже ерудованою людиною, фанатом свого діла.
Працював здебільшого в техніці акварелі і досягнув у цьому дуже великих успіхів. Але головне те, що кожна його робота була проникнута ліризмом. Усі його картини, чи архітектурні, чи просто краєвиди, дихають цим настроєм, навіюють спогади, навіть мрії. Безумовно, вони викликають різні почуття, але не залишають глядача байдужим. Це притаманно дійсно природженому художнику, а не фіксатору. Через усе життя він проніс любов до своєї праці, а те, що ми тут бачимо, – це тільки невеличка частина того, що він зробив. Тут немає його північних робіт, мало карпатських. Адже він дуже любив подорожувати. Неодноразово бував в експедиціях, наприклад, на річці Онезі, на півночі і в інших визначних місцях, де збереглися пам ятки дерев'яного зодчества. Хоча найбільш йому притаманні мотиви, які зображують нашу Лавру, наш стародавній і вічно молодий Київ.
Ця неординарна людина, крім великого художнього таланту, мала ще багато здібностей. Аркадій Федорович грав на музичних інструментах, гарно співав, був чудовим спортсменом. Окремо треба згадати про його чудову сім'ю, зусиллями якої був збережений творчий спадок художника.
Шкода, що він дуже мало прожив, пішов від нас у 35 років. Але залишив нам у спадок свій талант, свої роботи, свою любов до рідного краю, до родини, до своїх дітей, якими би він пишався.
– Химич Юрій Іванович, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Аркадій Зернецький (1932 – 1968)
Народився 23 жовтня в місті Києві в сім'ї службовців. 1950 року закінчив у Києві загальноосвітню середню школу. Паралельно він навчався і закінчив із відзнакою вечірню музичну школу з класу скрипки.
У 1950 році вступив до Київського інженерно-будівельного інституту на архітектурний факультет, чим дуже засмутив викладачів музичної школи, оскільки вони пророкували йому успішну музичну кар'єру. Любов до малюнка і живопису, якими він захоплювався з дитинства, визначили його вибір.
Під час навчання в інституті, 1950-1956 рр., багато часу приділяє малюнку і живопису. Етюдник і фарби були незмінними його атрибутами. У будь-яку пору року, в будь-яку погоду, щодня він виходив на природу і писав етюди. "Жодного дня без однієї-трьох робіт!" – був його девіз. Це були роки його творчого самовизначення.
Він поглиблено займається самоосвітою, проводить багато часу в бібліотеках, відвідує виставки, музеї мистецтв, знайомиться з творчістю інших художників.
У 1956 році після закінчення інституту зав. кафедрою малюнка професор Ю. Петров запропонував Аркадію Федоровичу місце на кафедрі живопису. У цей період у Зернецького склалися дружні та сповнені творчого взаєморозуміння стосунки з колегою по кафедрі художником Ю. Хімічем. Працюючи в інституті, митець продовжував багато працювати й експериментувати. Досягнувши значних успіхів у техніці акварелі, він переходить до техніки живопису гуашшю. Це дає йому змогу вільніше творити і створювати вже творчі композиції природних ландшафтів і пам'яток архітектури.
У 1962 році А. Зернецький був прийнятий у члени Спілки архітекторів України.
У 1964 році його направили від Київського інженерно-будівельного інституту на три роки в цільову аспірантуру Московського архітектурного інституту на кафедру живопису. Під час навчання в аспірантурі він продовжує багато працювати. У вільний час подорожує із етюдником і створює колоритні композиції пам'яток архітектури, передає своєрідність ландшафтів природи.
1967 року захистив дисертацію на тему "Питання композиційної роботи з живопису у вищій архітектурній школі", науковим керівником був доктор архітектури, професор П. Ревякін. Захист дисертації пройшов успішно за одноголосного голосування всіх членів вченої ради.
У 1968 році йому присвоєно ступінь кандидата архітектури.
Вивчаючи в натурі пам'ятки архітектури, спостерігаючи природні ландшафти, удосконалюючись у передачі краси природних явищ в усі пори року: весна, спекотне літо, золота осінь, сніжна зима, митець готував себе до творчого самовираження – пошуку композиційного відображення історичних пам'яток Батьківщини – України.
Мрією А. Зернецького було створення серії робіт з архітектури та побуту давніх слов'ян. Але, на жаль, цій мрії не судилося здійснитися. Аркадій Федорович рано пішов із життя. Він помер 22 серпня 1968 року, йому було 35 років.
Організатор: Федір Зернецький, власник аукціонного дома «Епоха», колекціонер, мистецтвознавець.
Проєктна група: Олена Боримська, Олександра Рижова, Анастасія Швидюк, Олександра Кабакова, Ірина Хоменко.
Дизайн: Маліка Умарова.
Повна вартість квитка – 100 грн.
