31 жовтня - 29 листопада 2023
Мистецтво не може стояти осторонь світових катаклізмів. Воно вповні живе лише відображуючи те, що турбує людство, окремі нації та народи, кожну людину. Тож природньо, що справжній український митець уже більше року не може оминути тему трагічної воєнної дійсності.
Анатолій Варваров поставив собі завдання створити справжній «літопис сьогодення», показати як змінилось його власне життя і буття нашої країни. Його творчість лірична та насичена непереборною вірою в Перемогу. Кожне переживання, кожен порух душі закарбовані у творчості. Саме тому скрупульозність митця і правдивий характер його робіт дозволяють нам назвати його літописцем української сучасності.
31 жовтня 2023 року
Пишу роботи сьогодні, у воєнний час. Я ніколи вже не стану таким, як був. Працюю, пишу, щоб не загасити себе, щоб не дати згаснути іншим: близьким, рідним, друзям. Пишу те, що заряджає позитивом на переможне майбутнє. Картини – це пам’ятка про те, що я відчуваю під час війни. Як не зламатись? Не згаснути?
Мої роботи – згадка, пам’ять воєнних буднів для себе, глядача, історії. Я рятувався працею над картинами від панічного жаху перед війною, всесвітнім вибухом і кінцем усього людяного. Виставка «Літопис сьогодення» - це особистий щоденник про війну, про нас – митців – у 2022-2023 роках.
Лютий, березень, квітень 2022 року
Я провів у Києві, в лісі, зі своїми синами. Ми допомагали військовим ЗСУ, будували інженерні споруди, боронили свій рідний Лісовий масив. Я вже став забувати запах олійних фарб та вигляд пензлів.
Кінець квітня 2022 року
Коли ЗСУ знищили і вибили ворога з Київської, Чернігівської, Сумської областей, зміг зробити перший подих повітря, я випірнув із темряви глибини. І вдома на кухні пробував починати писати перші свої роботи під час війни. Під гул повітряних тривог. Перші роботи того періоду: «Травень 2022й», «Києве мій 2022» і «Прапор».
Початок травня 2022 року
Почали повертатися до своєї праці художні галереї, музеї, інституції. Я став відчувати і бачити світло в кінці тунелю. Потім почало працювати метро. З’явилась змога добиратись до своєї майстерні. З-під пензля у цей період вийшли роботи «Збережемо, піднімемо», «Блага вість», «Червона калина», «Зернятка для майбутнього врожаю».
Кінець серпня 2022 року
Літо, робота «Тече річенька». Я не вірив своєму слуху, коли писав цей твір. Думав: «Як може бути під час війни така тиша? Чути лише, як плаче лелека».
Вересень 2022 року
Твори «Гуси полетіли», «Політ журавля» відображають те, що навколо війна, холодає вже, а птахам страшно, як і людям. Та все ж птахи ризикують: летять туди, де тепліше взимку, щоб вижити.
Вересень-жовтень 2022 року
Після звільнення Харківщини народилась робота «Котигорошко».
Жовтень-листопад 2022 року
Маленький вогник всередині душі не згас. Так з’явились великі роботи під час «блекаутів» у жовтні і листопаді: «І буде світло», «Не загаси себе».
Грудень 2022 року - січень 2023 року
Потім темний, але не холодний Новий рік із роботами: «Новий рік 2023», «Татусеві окуляри», «Дзвінок мамі», «Енергія».
Лютий 2023 року
У цей час з’явилась робота «Сніжинки 2023», в якій закладені мої почуття, коли ходиш по рідним вулицям і не впізнаєш їх, бо наставлені протитанкові їжаки, які завжди наводили на мене і сум, і жах. Одного ранку я вийшов на вулицю, випав сніг. Сніжинки перетворили ці іржаві залізяки на добрих, лагідних, подібних на себе сніжинок. І сум, і жах пішли від мене самі по собі.
Березень-квітень 2023 року
З-під пензля вийшло «Вкрадене літо», адже не лише у дітей, а й у всіх нас вкрали вже два літа. З’явився також твір «Повітряні сили», бо дуже хочеться, щоб над Україною літали не винищувачі з крилатими ракетами, а такі мирні патрульні літачки. «Доміно» – плитки в грі, які зазвичай падають донизу, в мене летять угору, до Перемоги. І нарешті «Життя триває»: ППО працює, ракета гуде, реве, а птахи і люди незворушні, бо майже звикли. Життя дійсно продовжується, незважаючи ні на що.
А потім, а потім… закінчиться війна перемогою України і світла над темрявою.
Проєктна група: Олена Боримська, Вероніка Щукіна, Олександр Кухар, Ірина Хоменко, Олександра Рижова, Олександра Кабакова, Єлизавета Шуляк, Анастасія Швидюк.
Дизайн: Маліка Умарова.
Повна вартість квитка - 180 грн.
