22 лютого - 19 березня 2025
«У проєкті «Післяобрази» я здійснив спробу створити образ війни, не відображаючи бойові дії або військові засоби, а сконцентрувавши увагу на пам’яті – памʼяті про театр, про місто та людей, яких було жорстоко вбито. Шлях до цієї інсталяції пролягає через Маріупольський драматичний театр, із яким у мене було заплановано реалізацію спільного проєкту в березні 2022 року. На жаль, не склалося...
Для мене було вкрай важливим відреагувати на ці події, і я дійшов висновку, що саме через трагічну історію з драмтеатром можна глибше розкрити тему війни. Працюючи зі стільцями, я роблю натяк на театр, а також проводжу паралель із людиною, бо стілець – це предмет побуту, який завжди поряд із нами, а його різні форми символізують різні характери людей.
Стілець як об’єкт зображення в історії мистецтва – тема не нова. У світовому мистецтві багато прикладів реалізації цієї теми, починаючи від живопису Вінсента ван Гога та першої концептуальної інсталяції зі стільцями Джозефа Кошута і завершуючи дизайном і театром – йдеться про Ежена Йонеско і його постановку «Стільці».
Усі стільці, а їх сорок два, мають деформовану та деконструктивну форму. Жоден із них не повторюється двічі, що символізує індивідуальність кожної людини. Через деформацію форми стільців я проводжу паралель зі зруйнованим внутрішнім світом людини та зовнішнім, а сам стілець постає певним посередником між людиною та архітектурою зовнішнього світу.
Відтак, ця інсталяція поєднує дві теми: театр та історії людей, які пережили жах і знищення війною. Людина починає контактувати з обʼєктом та будувати з ним діалог з огляду на свої особисті спогади та досвід війни, проводити паралелі. Зрештою стільці зливаються в єдиний абстрактний малюнок із ліній, і залишається тільки післяобраз – відбувається естетика взаємовідносин глядача з обʼєктом».
Повна вартість квитка - 100 грн
